Для вас, 6 - класники!

Сьогодні на уроці ми продовжуємо знайомитись з бутербродами і будемо вчитись готувати закриті бутерброди.

Закриті бутерброди (сандвічі)

Для закритих бутербродів використовують хліб, батон, булочки. Хліб для таких бутербродів краще використовувати формовий без скоринок. Його нарізують на скибочки завширшки 5-6 см і завтовшки 0,5 см. Поверхню смужки хліба змащують тоненьким шаром вершкового масла (можна використовувати масляну суміш), укладають тоненькі скибочки підготовлених продуктів (м’ясних, рибних тощо), накривають другою смужкою хліба, змащеною вершковим маслом, злегка притискають і нарізують на бутерброди у вигляді трикутників, ромбиків, квадратів.

Для приготування закритих бутербродів з батоном або булочок їх розрізують уздовж навпіл, поверхню розділу змащують маслом і вкладають скибочки підготовлених продуктів.

Можна готувати багатошарові бутерброди, для яких використовують пасти з різних продуктів, що дають змогу приготувати різні за смаком і зовнішнім виглядом закуски. Для приготування паст використовують залишки м’ясних або рибних продуктів, консервів, сиру, шинки, ковбаси, оселедця, яєць і зелену цибулю. Зазначені продукти пропускають через м’ясорубку з паштетною решіткою, додають вершкове масло, гірчицю, сіль, перець (за смаком), масу ретельно розтирають і збивають. Замість гірчиці можна використовувати майонез або тертий хрін.

Сандвічі можуть бути дво- і тришаровими, з одним продуктом або кількома. В останньому випадку продукти добирають так, щоб вони поєднувалися між собою за смаком.

Практична робота. Приготування закритих бутербродів

Послідовність виконання роботи:

1.  Подивіться відео приготування закритих бутербродів:

https://www.youtube.com/watch?v=1qOYOEGIovQ&feature=youtu.be

https://www.youtube.com/watch?v=Y4Eu6Y_R5fE&feature=youtu.be

2. Виберіть спосіб приготування бутербродів. Для цього вам потрібно визначити, які продукти є вдома і скільки бутербродів буде готуватись.

3.  Дібрати необхідне кухонне приладдя для приготування бутербродів.

4.  Дібрати продукти необхідні для приготування бутербродів.

5.  Приготувати бутерброди.

6.  Подати на стіл.

Д/з  виконати до 27.05 :

1) виконайте практичну роботу;

2) сфотографуйте процес її виконання та готовий результат;

3) відправте фотографії на електронну адресу ksenantoshko5@gmail.com

Для вас, 8 класники!

Карантин продовжується, а ми продовжуємо навчатись! Продовжуємо готувати! Цей урок буде присвячений відомому всім овочу - буряку.

Усі сучасні види буряка походять від дикого буряка, що росте на Далекому Сході і в Індії, який використовували в їжу з давніх часів. Перші згадки про буряк походять із Середземномор'я і Вавилону, де рослину використовували як лікарську і овоч. Спочатку вживали в їжу тільки її листя, а корені використовували для лікування.

Буряк дуже цінували стародавні греки, які приносили його в жертву богові Аполлону. Перші коренеплідні форми (за Теофрастом) з'явилися і були добре відомі до IV століття до нашої ери.

До початку н. е. з'явилися культурні форми звичайного коренеплідного буряка; в X—XI століттях вони вже були відомі в Україні, і лише в XIII—XIV століттях — в країнах Західної Європи. В XIV столітті буряк почали вирощувати у північній Європі.

Кормовий буряк виведено тільки в XVI столітті в Німеччині. Повна диференціація буряка на столові і кормові форми сталася в XVI—XVII століттях і вже в XVIII столітті цей овоч швидко поширився Європою. За хімічним складом він мало відрізняється від інших видів буряка, але його коренеплоди містять багато клітковини й волокон.

Цукровий буряк з'явився в результаті інтенсивної роботи селекціонерів від 1747 р., коли АндреасМаргграф з'ясував, що цукор, який до того отримували з цукрової тростини, міститься і в буряку. На той час учений зміг встановити, що вміст цукру в кормовому буряку становив 1,3 %, тоді як у коренеплодах наявних нині сортів, виведених селекціонерами, він перевищує 20 %. Відкриття Маргграфа уперше зумів оцінити і практично використовувати лише його учень Франц Карл Ахард, який присвятив своє життя пошукові можливостей отримання бурякового цукру і в 1801 р. обладнав у Нижній Сілезії фабрику, де цукор виробляли з буряка. Відтоді цукровий буряк поширився і нині є другим джерелом цукру після цукрової тростини.

З кінця XIX і в XX столітті всі види буряка поширилися на всі континенти, крім Антарктиди.

Буряк надзвичайно популярна рослина в Україні. З нього готують багато різних страв. Його вживають як у сирому вигляді, так і в вареному і печеному.Рослина волого- і світлолюбна, досить холодо- і посухостійка. Культуру вирощують на всіх континентах, в Україні — у всіх землеробських районах, окрім Криму. Буряк більш вимогливий до тепла, ніж морква. Коренеплоди столових буряків можна зберігати в мішках із плівки товщиною 120-150 мкм.

У стародавні часи буряк використовувався як ефективний лікарський засіб. Сучасні вчені довели, що завдяки концентрації в складі овочу природних антиоксидантів буряк сприяє профілактиці онкології, анемії і рахіту у дітей.

Користь для організму

1.      Корисні і лікувальні властивості буряку обумовлені його багатим вітамінним складом:

2.      Столові сорти буряку сприяють виробництву шлункового соку і поліпшенню кишкової перистальтики завдяки унікальному поєднанню в складі клітковини і органічних компонентів. Саме тому салат з відвареного буряка включають у меню дієтичного харчування при різних захворюваннях.

3.      У прохолодних умовах овоч зберігається доволі довго і доступний круглий рік, а не тільки в період збору врожаю. Буряк можна вживати в сирому вигляді, так він буде менш калорійним, однак при варінні з продукту видаляються фруктові кислоти, які можуть подразнювати травний тракт, і нітрати, накопичені коренеплодами в період активного росту.

4.      Крім приємного солодкуватого смаку, буряк має виражені цілющі властивості - протизапальний, проносний, сечогінний, антисклеротичний ефекти. Сік рослини стимулює розмноження клітин, завдяки чому може застосовуватися як ранозагоювальний засіб.

5.      Регулярне вживання свіжого бурякового соку покращує метаболізм і зміцнює імунітет.

Завданням Вашої практичної роботи буде виконання проєкту «Салат з буряка».

Для опанування даного проєкту Вам потрібно буде:

1.    Розробити рецепт салату з буряка. Додаткові продукти та заправки добираєте за вашим смаком або родинними традиціями.

2.    Дібрати необхідні продукти та посуд.

3.    Приготувати салат.

4.    Зробити презентацію. В презентації мають бути такі слайди:

Ø  назва проєкту;

Ø обґрунтування вибору рецепту;

Ø рецепт салату;

Ø послідовність приготування салату з покроковими фотографіями. Бажано подавати фотографії з Вашою присутністю;

Ø орієнтовний розрахунок вартості продуктів;

Ø висновки.

Під час виконання роботи не забутьте дотримуватись правил безпечної праці!

Перш аніж приступити до приготування салату, подивіться відео приготування салатів з буряка:

https://www.youtube.com/watch?v=F8dYcnI7vXA&feature=youtu.be

https://www.youtube.com/watch?v=eKIWZ3VoJvI&feature=youtu.be

https://www.youtube.com/watch?v=rHczNqkxru8&feature=youtu.be

https://www.youtube.com/watch?v=DUZuRmP3oxs&feature=youtu.be

Д/з виконати до 27.05 і відправити на електронну адресу  ksenantoshko5@gmail.com

Для вас, 10 - класники!

«Хенд мейд» нині в моді. Одне лише словосполучення «ручна робота» робить будь-яку дрібницю ексклюзивною, бажаною і модною. Пошук ідей для творчості фарбує світ в нові кольори, народження нових проектів порушує одноманітність
продуктів широкого виробництва. Уміння виготовляти своїми руками прекрасні речі все більше цінується. Кількість людей, охочих займатися рукоділлям,зростає.Справжні шедеври дозволяють зробити сучасні техніки. Світ знає чимало мистецтв, що зародилися в Японії – дивовижній країні з неповторно культурою та традиціями. Орігамі, амігурумі, кінзаші, темарі, мідзухікі, кінусайга… Це  тільки невеличка частина рукотворних технік, що існують в Японії.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

 Традиційним японським одягом вважається кімоно. З XIX століття воно стало національним костюмом. Шили його з натурального шовку, який коштував дуже дорого, тому старі кімоно не викидали, а намагалися використовувати повторно.  Нова техніка рукоділля виникла, коли японка Маено Такаші придумала, як можна використовувати старі шовкові кімоно. Саме їй належить ідея виготовлення панно на дерев`яній основі з шматочків шовку. Так старі кімоно придбали нове життя, а японські жінки, та й жінки всього світу навчилися створювати красиві панно і картини з тканини.

МАТЕРІАЛИ та ІНСТРУМЕНТИ:

листовий пінопласт;

клаптики ситцевій тканини;

ножиці;

канцелярський ніж;

універсальний клей "Титан";

стека;

картон

Майстер - клас виготовлення панно

Майстер - клас виготовлення виробу на пінопластовій заготовці(яйце)

Д/з виконати до 26.05 - переглянути матеріали щодо виготовлення виробів в даній техніці. Підібрати  вироби - аналоги, продумати та виконати ескіз власного виробу.

Для вас, 7 - класники!

Сьогодні знову мова піде про улюблену всіма страву з яєць – омлет. Кожна господиня/господар готують його по - своєму. Рецептів приготування – безліч. І при всьому цьому він завжди смачний.

Матеріал для ознайомлення:

Омлет— смажена страва із суміші збитих яєць, молока, сметани чи вершків та солі із додаванням різноманітних спецій. Для приготування омлетів також використовують меланж або яєчний порошок.

За технологією приготування омлети поділяють на натуральні, мішані з гарніром, фаршировані гарніром.

Омлети, приготовлені з додаванням овочів, свіжої зелені, молочних або м'ясних продуктів називають мішаними.

Омлети, в які наприкінці смаження кладуть підготовлені як начинку продукти, називаються фаршированими.

Готують омлети з двох - трьох яєць.

Підготовлені яєчні продукти з'єднують з молоком і сіллю добре розмішують, злегка збиваючи до утворення на поверхні піни.

У підготовлену масу додають трохи розтопленого вершкового масла.

На одне яйце використовують 0.5 г солі і 15 мл молока.

Перед подаванням омлети викладають в овальну мельхіорову тарілку, поливають вершковим маслом і посипають посіченою зеленню.

У більшості національних кухонь є свої різновиди омлету: іспанська тортилья, італійська фріттата, японські ому-райсу та ому-соба, з рисом та морепродуктами.

У багатьох регіонах України поширена пряженя— яєчня колочена з борошном і молоком. Готується переважно на салі. Пряженя слобідська готується з додаванням ковбаси, гуцульська - сметани та кукурудзяного борошна.

Протягом тривалого часу вважалось, що омлет винайшли австрійські бідняки, оскільки в класичний варіант омлету додавалось багато черствогохліба. Але виявилось, що рецепт омлету придумав віденський кухар XIX століття— спеціально до столу австрійського імператора Франца Йосифа І.

Практична робота. Приготування омлету

Послідовність виконання роботи:

Вибрати рецепт приготування омлету. Для цього можна скористатись інформацією, що міститься вище, можна передивитись відео  або використати родинний рецепт.

https://www.youtube.com/watch?v=p-AOHCjivBA&feature=youtu.be

https://www.youtube.com/watch?v=QFGMzoXnOpo

https://www.youtube.com/watch?v=pJdtbhR4ils&feature=youtu.be

• Дібрати необхідний посуд для приготування омлету.
• Дібрати продукти необхідні для приготування омлету
• Приготувати омлет
• Роботу виконувати з дотриманням правил безпечної праці.
•  

Д/з виконати до 24.05:

1) виконайте практичну роботу;

2) сфотографуйте процес її виконання та готовий результат;

3) відправте фотографії на електронну адресу ksenantoshko5@gmail.com

Для вас, 6 - класники!

Як вам картинка? Виглядає смачно?

Нам також подобається і виникає бажання з’їсти бутерброд. 

Насправді бутерброди бувають різні і для різних випадків. І набір продуктів для них також може бути зовсім різним.

А іноді бутерброди можуть бути прикрасою стола.

Сьогодні на уроці ми познайомимось з видами бутербродів, умовами їх приготування. І скоро ви зможете пригощати свою родину смаколиками.

Технологія приготування бутербродів

Бутерброди – найбільш розповсюджений вид закуски.

Для їх приготування використовують житній або пшеничний хліб, який нарізають зі скоринкою чи без неї на подовжені скибочки близько 1 см.

Використовують для бутербродів м’ясні та рибні гастрономічні продукти та кулінарні вироби, сири, сиркову масу, повидло, джем, яйця, масло и масляні суміші, різноманітні соуси, овочі, фрукти і другі продукти так, щоб вони добре поєднувалися за смаком і кольором. Продукти для бутербродів нарізають тонкими скибочками в такій кількості, щоб повністю покрити хліб. На скибочку хліба кладуть 1-3 кусочки продукту, бажано без дрібних доважок. Нарізають продути не раніше чім за 30-40 хв. до подачі і зберігають в охолодженому місці.

Бутерброди бувають відкритими, закритими (сандвічі) і закусочні (канапе, тартинки).

У сучасній українській кухні набули визнання закуски, розміщені на скибочці хліба, - бутерброди (накладанці), які можна довільно комбінувати. Для приготування бутербродів використовують пшеничний і житній хліб із скоринкою або без неї. Хліб має бути не дуже м’яким, оскільки він погано нарізується, деформується, розкришується.

Бутерброди повинні мати гарний зовнішній вигляд, приємний аромат і пікантний смак. Тому хліб нарізують скибочками однакової форми (трикутники, прямокутники), на нього акуратно кладуть закуску і прикрашають свіжими овочами, листковими і прямими овочами, кусочками яйця і лимона, маслинами, майонезом або майонезом із корнішонами, калиною чи журавлиною. Якщо до складу бутерброда не входять продукти для оформлення, їх використовують, складаючи відповідну калькуляцію на додаткові продукти. Подають бутерброди на блюдах, вазах з плоскими краями або мілких столових чи закусочних тарілках, які покривають паперовими серветками. Бутерброди укладають симетрично або у вигляді рисунка.

Відкриті бутерброди

Бутерброди з жирними продуктами (сало шпик, корейка, грудинка), продуктами, що мають гострий смак (оселедець, кілька, ікра кетова), а також з продуктами, які не мають добре вираженого смаку (яйця, деякі сорти плавленого сиру), готують з житнього хлібу. Для решти бутербродів використовують пшеничний хліб, який після нарізування на скибочки змащують розм’якшеним вершковим маслом або сумішшю масла с гірчицею, майонезом, томатним пюре, кладуть нарізану зелень петрушки, тертий хрін, кільку, оселедець, сир.

Хліб для відкритих бутербродів нарізають скибочками, трохи навскіс завтовшки 1-1,5 см і масою 30-40 г. Продукти для них нарізують, дотримуючись таких правил: товсті батони вареної ковбаси нарізають упоперек одним шматком на бутерброд, копчені – навскіс по 2-3 шматочки, сир твердий – скибочками прямокутної або трикутної форми, шинку – тонесенькими шматочками, малосолону рибу навскіс по 1 шматочку на бутерброд, філе оселедця – навскіс по 2 шматочки, варене і смажене м'ясо – упоперек волокон тоненькими скибочками, масло і масляні суміші – шматочками прямокутної форми. Товщина нарізаних продуктів повинна бути 2-3 мм. Продукти, призначені для бутербродів, нарізають за 30-40 хв. до подавання і зберігання на холоді.

Прості відкриті бутерброди готують з одного виду продуктів, наприклад, бутерброд з маслом, з ковбасою, з сиром та ін.

Складні відкриті бутерброди асорті готують з набору кількох продуктів, які поєднуються за кольором і смаком. Продукти укладають так, щоб вони повністю покривали хліб.

Для відкритих бутербродів продукти слід розміщувати таким чином, щоб було зручно їсти, основний продукт у поєднанні із супутнім повинен виділятися.

Відкриті бутерброди можна прикрасити зеленим салатом, шпинатом, гілочками петрушки, кропу, скибочками свіжих томатів або солоних огірків, редиски, шматочками свіжого чи маринованого перцю тощо. Бутерброди з оселедцем, кількою, шпротами або ікрою оформлять маслом у вигляді троянди, листочка, зірочки. При цьому відповідно збільшують вихід.

Практична робота. Приготування відкритих бутербродів

Послідовність виконання роботи:

1.  Вибрати спосіб приготування бутербродів. Для цього вам потрібно визначити, які продукти є вдома і скільки бутербродів буде готуватись.

2.    Дібрати необхідне кухонне приладдя для приготування бутербродів.

3.  Дібрати продукти необхідні для приготування бутербродів.

4.  Приготувати бутерброди.

5.  Подати на стіл.

Д/з  виконати до 20.05 :

1) виконайте практичну роботу;

2) сфотографуйте процес її виконання та готовий результат;

3) відправте фотографії на електронну адресу ksenantoshko5@gmail.com

Для вас, 10 - класники!

Тема: "Ознайомлення з творчістю народних майстрів України"

Матеріал для ознайомлення:

Духовну пам'ять поколінь суттєво збагачує народне мистецтво, яке становить невід'ємну складову національної культури. Воно поєднує різні галузі культового, ужиткового, образотворчого мистецтва, тобто виробництво художніх предметів, речей для задоволення культових потреб, естетичного оздоблення народного побуту, щоденного вжитку.

В народному мистецтві втілено світоглядні ідеї та художньо-естетичні вподобання наших предків.

На попередньому уроці ми  ознайомилися  з особливостями декоративно - ужиткового мистецтва та його розвитком та поширенням  на Україні. Кожен регіон пишається своїми майстрами, що  зберігають, відроджують і примножують традиції декоративно- ужиткового мистецтва. 

На уроках мистецтва ви знайомились з  творчими  здобутками  таких визначних майстрів, як , К. Білокур, М. Примаченко тощо.

Ще відео для ознайомлення:

Заслужений майстер народної творчості України Іван Чех відкрив персональну виставку  дерев`яних фігур

Д/з  виконати ло 24.05 - знайти інформацію щодо діяльності майстрів народної творчості(подача матеріалу на ваш вибір -  реферет, презентація, доповідь чи відеосюжет ). 

Для вас, 8 - класники!

Продовжуємо готувати! Цей урок буде також присвячений салатам. Але не салатам в звичайному їх вигляді, а листям, які і мають назву салат.

Салат - основні види, користь і застосування

Не так давно, під словом “салат” ми мали на увазі виключно олів’є, оселедець під шубою або вінегрет. Але з приходом гастрономічної цивілізації раптом виявилось, що салат — це зелене листя майже без смаку, яке може слугувати прикрасою страв.

Деякий час по тому стало зрозуміло, що листовий салат можна їсти! До салату звикли, дізнались, що попри свій прісний смак, він непогано поєднується з м’ясом та овочами, а головне, насичений вітамінами та мінералами. Пройшло ще трохи часу, і прилавки супермаркетів заповнили різні салати з італійськими і грецькими назвами.

Салат — найбільш компанійський продукт

Охочих пожувати листочок салату на обід знайдеться небагато — він не дає насичення та не володіє яскраво вираженим смаком, здатним задовольнити наші смакові рецептори. Але у поєднанні з рибою, м’ясом, овочами та фруктами, салат завжди займає особливе місце. Він гарний, корисний і головне, може вдало підкреслити основний склад страви.

У світі вирощується близько 1000 різновидів салату. Хтось ділить їх на качанні та листові, хтось на пряні, гіркі, хрусткі та м’які салати. До речі, незважаючи на свій зовнішній вигляд, салат — це “овочева культура”, а не зелень, як переконана більшість. Салати постійно схрещують один з одним, тому у одного тільки салату Ромен (Романо) є ціла родина гібридів з назвами: Саланова, Денді, Вендел, Паризький зелений, Косберг, Ремус, Пінокіо, Ксанаду та інші. У будь-якому випадку, свіжий салат не здатний зіпсувати страву.

Ромен/Романо — друг Цезаря та гамбургера

Відмінно поєднується з йогуртовимизаправками. Має трохи терпкий, солодкавий смак. Вважається одним із найдавніших. Раніше романо використовувався медиками виключно у лікарських цілях. Він дуже корисний за рахунок високого вмісту натрію, підвищує рівень гемоглобіну у крові, а також чудово регулює водний обмін. Саме цей салат кладуть у класичний Цезар, саме його листочки ми знаходимо у класичному гамбургері. Салатромано відмінно підходить для приготування овочевих страв та вітамінних супчиків. Добре поєднується з м’ясом і рибою.

 Айсберг, айс-салат

Айсберг або кріспхедс — “хрусткі голови”, один із найбільш популярних салатів у США. Салат виправдовує обидві свої назви — він і правда чудово хрустить. А назву айсберг йому дали фермери, які обкладали салат колотим льодом, щоб він краще зберігався при транспортуванні у інші штати. Це один з небагатьох салатів, який може зберігатись до 3 тижнів, зберігаючи при цьому свої якості. У цьому салаті міститься фолієва кислота, залізо та вітаміни В9, А і С. Сам по собі яскраво вираженого смаку не має. Його листя можна використовувати для голубців, загорнувши у них фарш. Чудово доповнює рибу та морепродукти. Американці надають перевагу поєднувати айсберг з сиром із пліснявою. Салат поєднується з будь-якими соусами, зокрема на основі сметани.

Рукола (Аругулап абоРокет)

Володіє пряним ароматом та горіхово-гірчичним смаком. У листі цього салату містяться алкалоїди і флаваноїди, а також багато аскорбінової кислоти і каротину. Рукола — незамінний продукт для людей, що страждають на виразку шлунку та гастрит, оскільки він зміцнює стінки шлунку. Коли будете купувати руколу — дивіться, щоб листя були повністю зеленими і не зів’ялими, і чим меншим є листочок — тим більше він буде гірчити. Це вид салату любить заправку на основі бальзамічного оцту та оливкової олії. Відмінно поєднується з помідорами, моцарелою і пармезаном. Руколу можна додавати у домашній сир, пасту і навіть окрошку.

Дубовий салат

Гарний, яскравий салат, листя якого дуже сильно схоже на листя дубу. Один із найніжніших та вибагливих — він не витримає і ночі в холодильнику. Позаяк, брати його про запас не варто. Смак салату має приємний горіховий відтінок і дуже гармонійно поєднується з грибами, авокадо, копченою та смаженою рибою та часником. А ось з солодким перцем та цибулею дубовий салат не товаришує — оскільки у таких випадках втрачає індивідуальність. З дубовим салатом спробуйте зробити заправку на основі чорносмородинового соусу або червоного вина.

Крес-салат

Містить цінну гірчичну олію, використовується тільки у свіжому вигляді і не поєднується з пряними салатами. Є корисним для зміцнення емалі зубів, є відмінною профілактикою пародонтоза. Привчіть себе регулярно їсти молоде листя крес-салату або його пророщене насіння і вашим зубам не загрожують ніякі бактерії. Його маленьке листя містить вітаміни А і С, йод, каротин, залізо і мінеральні солі. Салат є чудовою приправою до м’яса або риби, супів, підлив та омлетів. У крес-салату є своя таємниця — його не варто подрібнювати при приготуванні, інакше він почне гірчити та втратить свій аромат.

Салат Фрізе

Пробуджує апетит, сприяє покращенню травлення. Товаришує з чебрецем, цибулею і часником. Добре поєднується з руколою і крес-салатом. Найкраща заправка для нього — кисло-солодка. Наприклад, з ягідним оцтом та невеликою кількістю коричневого цукру або з лимоном та медом. Салатфрізе чудово доповнює смак морепродуктів, цитрусових і сиру.

Шпинат

Вміст води у шпинаті становить 91,4%. Цей салат — власник великої кількості мінеральних солей, вітамінів групи В, каротину та аскорбінової кислоти. За вмістом каротину шпинат поступається тільки моркві. Завдяки великому вмісту білків, шпинат є відмінною профілактикою злоякісних пухлин. Цей салат рекомендований людям з проблемами підшлункової залози, тому позитивно впливає на стимуляцію її діяльності і на роботу кишечника загалом. Шпинат чудово виводить шлаки і токсини з організму. Рекомендується вагітним жінкам і дітям.

Для тих, хто піклується про свій зір, корисно знати, що у шпинаті міститься лютеїн, речовина, яка знімає напруження та втому очей. Для людей, чия робота пов’язана з комп’ютером, шпинат — просто незамінний продукт. Достатньо споживати його 350 г на тиждень, що лютеїн допомагав вашому організму. Смак соковитого листя шпинату солодкавий. Використовувати цей вид салату добре у свіжому вигляді, але і при тепловій обробці він не втрачає своїх вітамінів.

Широта використання шпинату вражає уяву. Соуси, пасти, запіканки, омлети, супи. Важливо знати, що страви зі шпинатом не варто залишати на наступний день, оскільки при тривалому зберіганні у них можуть утворюватись речовини, шкіливі для організму. Через вміст щавлевої кислоти, не рекомендовано споживати шпинат людям із захворюванням нирок. Менше всього щавлевої кислоти міститься у молодому шпинаті.

Салат Латук

Цей салат — червоного і зеленого кольору, один із найпопулярніших видів. У його прожилках міститься сік, який володіє заспокійливою дією. Його листя не можна різати, тільки рвати вручну. Латук не має яскраво вираженого смаку, поєднується з м’ясом, рибою, овочами, іншими салатами. Салат любить, як йогуртові, сметанні, майонезні заправки, так і заправки на основі рослинної олії та оцту.

Салат Цикорій (він же Ендівій)

Цей салат є хорошим як у свіжому, так і в тушкованому вигляді. У свіжого цикорію листя молочно-білі, ніжні, але при цьому хрусткі. Його можна використовувати у якості порційних тарілочок для закуски, наприклад, із домашнього сиру з зеленню. Цей салат не любить світло — він зразу стає в’ялим і гірким. Також, він дуже добре всотує стороннні запахи. Тому цибулю та часник слід зберігати якомога далі від цикорію. Про користь цикорію знають усі дієтологи світу. Його склад є багатим на каротин, солі калію та кислоти. А наявний у складі салату інсулін не тільки регулює обмін речовин в організмі, але й застосовується діабетиками у якості цукрозамінника.

Пару секретів для 1000 салатів

Салати є дуже простими у приготуванні. Але і у салатів є свої таємниці.

Головне правило — салати не люблять металевих предметів. Позаяк, різати їх не можна. Тільки рвати вручну. Перемішувати усі салати також бажано не металевими лопатками, ложками, вилками, а дерев’яними.

Качанні салати зберігаються у цілому вигляді, а листові перебираються на окремі листочки, загортаються у вологу тканину, або поміщаються у пластиковий контейнер і зберігаються у холодильнику.

Зберігати салати потрібно окремо, у найбільш “теплому” місці холодильника і подалі від овочів та фруктів. 

Заправляти і солити салат слід безпосередньо перед подачею на стіл.

А тепер, увага - д/з: виконання проєкту розраховано на два тижні):

Для опанування даного проєкту Вам потрібно буде:

• Розробити рецепт салату з салату. Вид салату добираєте самостійно з того, що є в магазині, вдома або вже на городі. Додаткові продукти та заправки добираєте також за вашим смаком.
• Дібрати необхідні продукти та посуд.
• Приготувати салат.
• Зробити презентацію. В презентації мають бути такі слайди:
•  назва проекту;
• обґрунтування вибору рецепту;
• особливості обраного салату;
• рецепт салату;
• послідовність приготування салату з покроковими фотографіями. Бажано подавати фотографії з Вашою присутністю;
• орієнтовний розрахунок вартості продуктів;
• висновки.

Під час виконання роботи не забутьте дотримуватись правил безпечної праці!

Перш аніж приступити до приготування салату, подивіться відео:

https://www.youtube.com/watch?v=H90YAqmj7aQ

https://www.youtube.com/watch?v=RL3wWezrJIU&t=401s

Порядок виконання роботи:

1.    виконайте завдання до 20 травня !!!
2.   сфотографуйте процес його виконання і підготуйте відеозвіт;
3.   відправте  матеріали на електронну адресу ksenantoshko5gmail.com

Для вас, 6 - класники!

Тема: Технологія приготування гарячих напоїв

Сьогодні наш урок також буде присвячений напоям, які полюбляють всі – від малечі до дорослих.

Матеріал для ознайомлення:

Кава

Кава в продаж надходить у зернах і мелена. Сирі кавові зерна обсмажують, потім подрібнюють. Зерна можуть надходити й обсмажені. Мелену каву можна змішати із цикорієм.

Кава! Мільйони людей на всій планеті віддають перевагу цьому тонізуючому напою.

Згідно із рукописними відомостями, що збереглися, кава була відома в Аравії й Персії ще в 875 г. Відповідно до одних історичних даних, назва «кава» походить від найменування місцевості Кефа, що в Ефіопії, тому батьківщиною

кавових рослин уважають Ефіопію. За іншими даними, «кава» походить від арабського слова «каави», звідси й назва «арабська кава».

У цей час установлено, що батьківщиною кави є прилягаючі до Червоного моря північно-східні райони Ефіопії, південно-західні райони Саудівської Аравії і Ємен.

В Україні кава з’явилася на початку XVIII століття з Нідерландів і Німеччини.

У цей час каву вирощують більш ніж в 70 країнах Азії, Африки, Латинської Америки й Океанії. Однак найбільшої кавовиробляючою країною світу є Бразилія, на частку якої припадає 40 % світового виробництва й експорту сирої кави.

На світовому ринку сорти кава звичайно називаються за тієї країною, де кава виробляється: аравійська (єменська), бразильська, колумбійська, гватемальська, індійська, але кращою з них уважається аравійська, або мокко.

За своєю структурою кавовий плід — кістянка, ягода червоного кольору. У солодкій м’якоті цієї ягоди заховані два насінини, що прилягають одна до одної плоскими боками. Ці насінини і є кавові зерна. Властивостей, притаманних чудовому напою, вони набувають тільки після того, як їх обсмажать.

У процесі обсмажування губиться значна частина води, а саме зерно збільшується в обсязі до 30—50 % і легшає — у середньому на 18 %. Істотні зміни перетерплює цукор, він і надає коричневого забарвлення настою.

В обсмажених зернах утворюються нові ароматичні й смакові речовини, що надають каві специфічних, властивих тільки їй властивостей. Тонізуючі властивості мають головне дві речовини, що міститься в каві, — це кофеїн і хлоринова кислота.

Щоб кава мала тонізуючі властивості, вона повинна містити 0,1—0,2 г кофеїну. Якщо заварити одну чайну ложку кави на склянку води, напій буде відповідати цим вимогам. Вища доза кофеїну, припустима на один прийом, — це 0,3 г.

Після натуральної кави цикорій є другою за цінністю сировиною, що використовується для виробництва каво продуктів. Батьківщиною цикорію вважаються Єгипет і країни, що прилягають до Середземного моря. У цей час найбільшим виробником цикорію є Франція. В Україні цикорій вирощують у Хмельницькій і Житомирській областях.

Цикорій не має тонізуючих властивостей, але дуже приємний у смаковому відношенні, тому що дає міцний ароматний настій. Розчинних речовин у смаженому цикорії більше, ніж у смаженій каві (от чому настій виходить густим і цикорій додають до натуральної кави).

Кава набуває аромат у процесі підсмажування сирих зерен. Вважається, що ефіри кавової й хінної кислот надають каві характерного смаку і аромату. Нижче наводиться технологія найпоширеніших видів натуральної кави.

Кава чорна. Каву чорну варять переважно в кавоварках. Напій виходить через екстрагування окремих порцій кави гарячою парою при надлишковому тиску. Закладають каву на кожну порцію, тобто на чашку ємністю 100 мл. Для поліпшення смаку напою вживати його рекомендується через 5—8 хв. після приготування.

Каву варять також у невеликих каструльках (джезвах), спеціально виділених для цієї мети.

Перед її приготуванням каструльку обполіскують окропом, насипають мелену каву (по нормі), заливають окропом і доводять до кипіння, але не кип’ятять. Після цього каву відстоюють і зливають у кавник, або наливають безпосередньо в чашки, склянки й подають.

Розчинну каву готують тільки в невеликих чашечках. Каву заливають окропом і розмішують.

Кількість продуктів: кава натуральна — 6 г., цукор — 15г. .

Кава з молоком або вершками. Чорну кава варять, як описано вище. Окремо в молочнику подають молоко або вершки, на розетці подають цукор.

Кількість продуктів, г: кава натуральна — 60, вода — 1140, цукор — 150, молоко або вершки — 250. Вихід, г — 1000.

Кава з морозивом (гляссе). Варять чорну каву, проціджують, додають цукор і охолоджують. У келих кладуть кульку морозива й заливають охолодженою кавою.

Кількість продуктів, г: кава чорна — 100, цукор — 15, морозиво — 50. Вихід, г — 150.

Какао

Какао – це смачний шоколадний напій. Він набагато м’якше кави, але при цьому володіє схожою тонізуючою і бадьористою властивістю. Какао можна пити дітям, вагітним жінкам, людям з підвищеним тиском. Крім приємного смаку какао надає організму безліч корисних вітамінів і мікроелементів. Не варто боятися пити какао і людям у віці, оскільки какао є хорошою профілактикою атеросклерозу і варикозного розширення вен, оскільки виводить з організму шкідливий холестерин.

Традиційно какао варять на молоці, але навіть найпростіший рецепт можна урізноманітнити і отримати кілька цікавих відтінків смаку.

Для приготування какао слідпоставити молоко на плиту (стежимо, щоб не втекло!). Одночасно змішати в чашці какао-порошок з цукром, додати кілька ложок теплого молока і ретельно перемішати, розтираючи грудочки. Вилити цю суміш в основне молоко і, помішуючи, довести до кипіння. Розлити готове какао по чашках. Ще простіше – заварити какао-порошок окропом і додати сухе або згущене молоко, за смаком.

Кількість продуктів: какао – 1 ст. ложка;молоко – 1/2 л;цукор – 2 ст. ложки.

Як приготувати какао на згущеному молоці?

На згущеному молоці какао вариться дуже просто. Для цього треба просто згущене молоко розвести окропом і варити традиційно, тільки не забудьте зменшити кількість цукру.

Практична робота. Приготування какао

Послідовність виконання роботи:

• Вибрати спосіб приготування какао. Для цього можна скористатись інформацією, що міститься в уроці, можна передивитись відео, або використати родинний рецепт.

https://www.youtube.com/watch?v=ebe9bxyz2xc&feature=youtu.be

https://www.youtube.com/watch?v=it5dhJu7ou0&feature=youtu.be

• Дібрати необхідний посуд для приготування напою.
• Дібрати продукти необхідні для приготування напою.
• Приготувати какао.
• Подати на стіл.

Д/з виконати до 13.05:

1) виконайте практичну роботу;

2) сфотографуйте процес її виконання і готовий результат;

3) Відправте фотографії на електронну адресу ksenantoshko5@gmail.com

Для вас, 10 - класники!

Тема: "Особливості українського декоративно - ужиткового мистецтва"

Матеріал для ознайомлення підручник

Д/з:  за  вашим вибором теми реферету, презентації, доповіді чи майстер - класу:

Технологія виготовлення виробу декоративно - ужиткового мистецтва у техніці (валяння, в'язання, аплікації з текстильних чи природніх матеріалів, виготовлення ляльки - мотанки, вишивання стрічками, витинанки)

·      

Для вас, 5 - класники!

Продовжуємо використовувати час на карантині з користю!

Пригадаємо як працювати з солоним тістом. Це дуже цікаве заняття, яке не потребує великих затрат і в домашніх умовах доступне кожному.

Ліплення - прекрасна можливість самовиразитися або розслабитися для дорослих, а також розвинути дрібну моторику і фантазію. Займатися ліпленням - це весело і цікаво. Велика перевага ліплення з солоного тісто в тому, що воно вам обійдеться набагато дешевше інших матеріалів для дитячої творчості.

Для ліплення можна використовувати і гончарну глину, і пластилін, і звичайне тісто під час спільного приготування печива або пельменів. Солоне тісто використовується виключно для творчості, адже воно неїстівне.

1. Що можна виготовити з солоного тіста

Солоне тісто — це дуже хороший, м’який і податливий матеріал для ліплення.

З давніх-давен з солоного тіста ліпили:

обереги;

дитячі іграшки.

Зараз цей вид творчості знову стає популярним, з тіста можна виготовляти:

Предмети декору;

Фігурки, іграшки;

Картини;

Відбитки ручок або ніжок малюка.

Не секрет, що таким видом ліплення дуже люблять займатися дорослі, віддаючи перевагу солоному тісту замість глини ​​або гіпсу, а виліплені цілі картини прикрашають будинок або даруються в якості презенту.

2. Чому саме солоне тісто

Багатьом дивно чути, що тісто має бути солоним, щоб з нього можна було щось ліпити. Справа в тому, що ліпити то можна з будь-якого тіста, адже воно завжди пластичне, але не з будь-якого тіста можна виготовити вироби, які будуть зберігатися дуже довго, не втрачаючи зовнішнього вигляду.

Секретний матеріал - сіль - цементує тісто, тому вироби тримаються після висихання. Головні інгредієнти такого тіста:борошно;сіль;вода.

Крім цього, можна додавати і інші складові, в залежності від того, що ви хочете отримати. Це може бути клей, масло або фарба, які можна додати в будь-який рецепт. Але головною тут залишається сіль, яка повинна бути дрібного помелу і без домішок (йоду).

3. Рецепти солоного тіста

Рецептів може бути безліч, розглянемо кілька з них. Борошно потрібно вибирати найпростіше, без добавок, а воду дуже холодну.

Солоне тісто звичайне. Склад:

Борошно пшеничне - 1 ст .;

Сіль - 1 ст .;

Вода - 0,5 ст.

Як зробити з цих інгредієнтів матеріал для ліплення?

Потрібно змішати борошно і сіль, потім потроху вливати воду, швидко перемішуючи все руками.

Місити тісто потрібно недовго, якщо воно виходить тугим, додати ще трохи води.

Якщо тісто липке - додати трохи борошна. Тут все залежить від борошна, тому води може знадобитися іноді більше, іноді менше.

Солоне тісто з житнім борошном. Склад:

Борошно житнє - 1 ст .;

Борошно пшеничне - 1 ст .;

Вода - 0,5 ст .;

Сіль - 1 ст .;

Олія - 1 ст.л.

Житнє борошно додасть виробу м'який коричневий колір, особливо якщо підсушувати його в духовці. Одне лише житнє борошно не використовують, так як тісто вийде дуже тугим і з нього важко щось виліпити. Олія додасть тісту еластичність, воно не буде липнути до рук.

Солоне тісто з клеєм. Склад:

Борошно - 2 ст .;

Сіль - 1 ст .;

Клей для шпалер сухий - 2 ст.л .;

Олія або гліцерин - 4 ст.л .;

Вода - 125 мл.

Спочатку потрібно з'єднати борошно і сіль, потім додати розведений у воді клей. Все перемішати і додавати масло. Якщо суміш липка - додати трохи борошна. Крім шпалерного клею використовують клей ПВА, це робиться для міцності матеріалу.

А тут можна подивитись як готувати солоне тісто:

https://www.youtube.com/watch?v=fkR2JE2T6iU&feature=youtu.be

Як приготувати кольорове тісто?

Щоб підфарбувати тісто, можна додати харчовий барвник або натуральний сік, додаючи по краплі і перемішуючи з готовою масою. Крім цього, можна пофарбувати готову саморобку, після того, як вона висохне, використовуючи художні фарби.

4. Вироби з солоного тіста

Гідність тіста ще і в тому, що їм неможливо отруїтись, а також воно не пахне, як пластилін. Такий натуральний матеріал відмінний засіб для виготовлення виробів. Тісто можна зберігати в пакеті в холодильнику кілька днів.

5. Сушка виробів із солоного тіста

Існують такі види сушіння:

на повітрі;

в духовці;

на батареї;

на сонці.

Так чи інакше, вироби потрібно добре просушити. Якщо шар тіста тонкий - часу на це піде менше. Об'ємні картинки з тіста або фігурки потребують довгого просушування.

Найвірніший і простий спосіб - сушити на повітрі, найкраще в теплі, але не під прямими сонячними променями. Для виробу, товщиною до 1 см, знадобиться 4-7 днів. Потім перевірити, постукавши по поверхні пальцем. Якщо звук дзвінкий - виріб висох, якщо глухий - потрібно ще досушити. Але при цьому вироби не тріскаються, не піднімаються, не ламаються.

В духовці. У газовій духовці вкрай складно просушити вироби, не зіпсувавши їх. Найчастіше з’являються тріщини і здуття. З електричною духовкою все трохи простіше. Тепло розподіляється рівномірніше, що і потрібно для солоного тіста. Краще не ставити вироби відразу в розігріту духовку, а нагрівати поступово. Температура не повинна перевищувати 150°. Найкраще перед сушінням в духовці посушити виріб пару днів на відкритому повітрі. Якщо часу мало, то сушіть поетапно: ставте в духовку і виймайте з інтервалами в півгодини. На кожному етапі виріб потрібно перевертати. Остигати вироби повинні теж в духовці.

На батареї. В опалювальний сезон можна поставити вироби на фольгу на батарею. Вироби там просушяться якісніше, ніж в духовці, але повільніше.

Час сушіння дуже залежить від рецепта. При додаванні клею, гліцерину, масел тривалість сушіння збільшується в рази, але і якість виробів від цього поліпшується. Без застосування клею вироби часто тріскаються і ламаються з часом. Не приступайте до подальшої обробки виробів до їх повного висихання

Увага! Сушити виріб з солоного тіста в духовій шафі тільки в присутності та з дозволу дорослих!

Після сушіння виріб можна розфарбувати або покрити лаком, щоб захистити поверхню від пошкодження і ламкості.

Як бачите, все рецепти дуже прості і бюджетні. Не можна сказати напевно, який з них краще. Потрібно пробувати різні варіанти, і тоді ви зможете підібрати свій «ідеальний» рецепт солоного тіста.

Щоб знайти свій рецепт тесту, потрібно знати призначення кожного компонента, що входить до складу солоного тіста.

Про компоненти і властивості солоного тіста

Борошно — основа тесту. Воно може бути будь-якого сорту. Головне, щоб в ньому не було добавок, Можна використовувати звичайне пшеничне борошно, але вироби з житнього борошна будуть міцніше, і прослужать вам довше.

Крохмаль — компонент, який відповідає за еластичність тіста. Для тонких робіт без нього складно обійтися. Крохмаль не дає виробам потріскатися при сушінні.

Клей ПВА (або шпалерний клей) потрібен для міцності виробів. Крім того, клей захищає від роздування при сушінні в духовці.

Сіль краще вибирати дрібну. Її можна змішати з борошном або розчинити у воді заздалегідь. Велику сіль обов’язково потрібно розчиняти перед змішуванням, інакше тісто буде з вкрапленнями.

Вода для приготування солоного тіста повинна бути холодною. З кількістю води потрібно визначитися в процесі змішування, т. К. Для різного борошна може знадобитися різна кількість води.

Масло і гліцерин, як і крохмаль потрібні для еластичності тіста.

Після того, як тісто готове можна приступати до виготовлення виробів з нього.

Д/з – виконати практичну роботу до 24.05

 Практична робота. Ліплення із солоного тіста.

Порядок виконання роботи:

• Підготуйте тісто для ліплення
• Виберіть об’єкт для роботи за своїм бажанням та виконайте роботу
• За потреби розфарбуйте і висушіть
• Сфотографуйте процес виконання роботи: приготування тіста та сам виріб (початок, середину) та кінцевий результат.
• Відправте фотографії на електронну адресу ksenantoshko5gmail.com